Вчитель….
Здавалося б таке просте, таке звичне, легке для сприйняття слово. В той же час воно містить стільки поваги, розуму, мудрості, виваженості… Можна продовжувати до безкінечності. Напевне, кожна людина має своє уявлення про цю нелегку, кропітку та , часом, і невдячну працю. Скільки існуватиме людство, стільки ж часу буде користуватися попитом і професія вчителя.
Вчитель – святе слово. І цим добрим словом ти завжди згадуєш вчителів, які допомогли тобі стати людиною. На моєму шляху зустрілися саме такі вчителі. Сіячі розумного, доброго та вічного – говорять про вчителів. Від них – все найкраще в людині. Про авторитетну людину (спеціаліста) завжди говорять, що в неї були хороші вчителі і звідси пішло прислів’я: “Дерево та вчитель пізнаються по плоду”.
Професія вчителя - багатогранна. Вчитель і наставник, і актор, і лікар, і будівельник, і …і проста людина зі своїми радощами та турботами.
Чесно кажучи, я з дитинства була впевнена, що буду учителем. І цим я завдячую своїй першій учительці – Канунніковій Світлані Іванівні. Вже після першого тижня навчання в школі я точно знала: буду тільки вчителем!
Нарешті! Я отримала свій перший диплом і роботу вчителя початкових класів у невеличкій сільській школі. Прийшовши першого вересня до школи, я хвилювалася як ніколи і в той же час розуміючи, що не маю права цього показувати оточуючим.
Та все вдалося не відразу. В.О.Сухомлинський зазначав: «Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу – це вершина його мрії, хлібороб через кілька місяців милується колосками ячмінного зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба пропрацювати роки і роки, щоб побачити те, що ти замислив; ні в кого так часто не гостює почуття незадоволення, як у вчителя… »
Учительська професія поєднує у собі дві спеціальності. Кожен із нас є спеціалістом-предметником, і, крім того, - педагогом-вихователем.
Так склалася доля, що протягом 11 років я була класним керівником одного класу. Разом ми переходили з класу в клас, разом переживали радісні події та невдачі. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, крокуючи по дорозі педагогічного пошуку, розумію, що маю багато чого зробити. Необхідно вдосконалювати свої знання з педагогіки, треба освоювати новітні програми і технології, вивчати методичну літературу. У цьому вирі педагогічної діяльності важливо не схибити, не загубити жодної дитячої душі, тому я не маю жодного права зупинятися на досягнутому. Я повинна рухатися вперед, повинна вчитися, розвиватися, вдосконалювати свою педагогічну майстерність.
Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються, ними стають». І я наполегливо йду до цієї мети, адже обрана мною професія – це щоденне навчання. Тільки так я набуду компетентності, досягну вершин педагогічної діяльності і матиму змогу формувати учня не як носія компетентностей, а, передовсім, як людину.
Здавалося б таке просте, таке звичне, легке для сприйняття слово. В той же час воно містить стільки поваги, розуму, мудрості, виваженості… Можна продовжувати до безкінечності. Напевне, кожна людина має своє уявлення про цю нелегку, кропітку та , часом, і невдячну працю. Скільки існуватиме людство, стільки ж часу буде користуватися попитом і професія вчителя.
Вчитель – святе слово. І цим добрим словом ти завжди згадуєш вчителів, які допомогли тобі стати людиною. На моєму шляху зустрілися саме такі вчителі. Сіячі розумного, доброго та вічного – говорять про вчителів. Від них – все найкраще в людині. Про авторитетну людину (спеціаліста) завжди говорять, що в неї були хороші вчителі і звідси пішло прислів’я: “Дерево та вчитель пізнаються по плоду”.
Професія вчителя - багатогранна. Вчитель і наставник, і актор, і лікар, і будівельник, і …і проста людина зі своїми радощами та турботами.
Чесно кажучи, я з дитинства була впевнена, що буду учителем. І цим я завдячую своїй першій учительці – Канунніковій Світлані Іванівні. Вже після першого тижня навчання в школі я точно знала: буду тільки вчителем!
Нарешті! Я отримала свій перший диплом і роботу вчителя початкових класів у невеличкій сільській школі. Прийшовши першого вересня до школи, я хвилювалася як ніколи і в той же час розуміючи, що не маю права цього показувати оточуючим.
Та все вдалося не відразу. В.О.Сухомлинський зазначав: «Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу – це вершина його мрії, хлібороб через кілька місяців милується колосками ячмінного зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба пропрацювати роки і роки, щоб побачити те, що ти замислив; ні в кого так часто не гостює почуття незадоволення, як у вчителя… »
Учительська професія поєднує у собі дві спеціальності. Кожен із нас є спеціалістом-предметником, і, крім того, - педагогом-вихователем.
Так склалася доля, що протягом 11 років я була класним керівником одного класу. Разом ми переходили з класу в клас, разом переживали радісні події та невдачі. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, крокуючи по дорозі педагогічного пошуку, розумію, що маю багато чого зробити. Необхідно вдосконалювати свої знання з педагогіки, треба освоювати новітні програми і технології, вивчати методичну літературу. У цьому вирі педагогічної діяльності важливо не схибити, не загубити жодної дитячої душі, тому я не маю жодного права зупинятися на досягнутому. Я повинна рухатися вперед, повинна вчитися, розвиватися, вдосконалювати свою педагогічну майстерність.
Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються, ними стають». І я наполегливо йду до цієї мети, адже обрана мною професія – це щоденне навчання. Тільки так я набуду компетентності, досягну вершин педагогічної діяльності і матиму змогу формувати учня не як носія компетентностей, а, передовсім, як людину.
Немає коментарів:
Дописати коментар